*
"Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!"
(Біблія, Мт. 6:21)
*
Не зАвжди сонце про тепло свідкує,
І посмішка - це не завждИ любов, -
Один з лукавством потайки бунтує,
Й не добрий замір має - лити б кров.
Порою друг прихильніший за брата.
Буває зрада друзів і братів.
І тішить когось його скромна хата,
А інший стогне навіть між дворців.
Хтось мало має і за те є вдячним,
А хтось багатий й з хтивістю без меж.
Один буває все життя ледачим,
Хтось працьовитим. Та кінець є всеж!
Одним лиш цінна ця земна дорога,
А інших притягають небеса.
І серце й розум в когось прагне Бога,
А хтось не вірить в власного Творця.
Хтось є злоокий, в когось добрі очі.
Хтось є смиренний, інший гордим є.
У когось дні, як день, в когОсь дні - ночі.
І плаче хтось: чи правда ще живе?
Та прийде час.., - І зовсім не важливо,
Що ти не віриш, що прийде той день, -
Коли Господь весь світ на два розділить:
Чужих, не знанних і Своїх дітей.
Відкриє те, що учинилось в тайні.
Утре з очей принижених сльозу.
Бог знає тих, котрі Йому слухняні,
Отих, хто покорилися Христу.
Радій, земля, Господь є справедливим!
Втішайсь любов'ю, милістю Його.
Усіх-усіх спасти бажає дивом!
Прийми Христа і благодать Його!
Найбільше щастя на земній дорозі -
Повірити у Господа Христа.
Бо щастя вічне криється у Бозі.
Найбільший скарб - Ісус й Його Слова!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
