Вміти б розрізнити: щирість чи лукавство?
Хоч усі бажають у Небесне Царство, ―
Але Царство Боже чи живе у нас?
Лицемірство в серці ― це хиткий каркас.
І ота бацила нищить людські душі:
Вони кам“яніють і стають байдужі.
Тільки Боже Слово, як отой рентген,
Виявить насправді грішний елемент.
Нині перевірмо ми свої серця,
Хай не буде в когось підступного лиця.
Що для себе хочеш, те й комусь бажай,
Мірками Ісуса з ближнім поступай.
Лицемірство нищить найперш його творця,
Щоб ворога любити сил проси в Христа.
Того, хто інакше думає, ніж ти, ―
Заповідь Господня: і його люби.
Не лукав, не треба, як «любить втомився»,
Напевно й не любив, лише притворився.
Поки що Бог просить: й ворога люби!
Чи від лицемірства справді вільний ти?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Коллектор - Иван Борисов Рассказ-аллегория написан, исходя из проповедей моего пастора.
Написан он от первого лица, чтобы читатель мог поставить себя на место действующего лица. Также, на протяжении всего сюжета не произносилось ни одного слова. Это прообраз того, что грех начинается с мысли.
