“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє” (Біблія, Луки 15:4-5)
Пастир овечки загублені знає,
Їх по любові завзято шукає.
“Вернися, довкола ворожі поля,
Приманливо сяють лиш тільки здаля”.
Іде поміж гори, поля та ліси:
“Від вовка, овечко, до Мене спіши!”
Невже було мало овечці трави?
Вона спокусилась величчям лози.
Поруч немає ні Пастиря й друзів,
Згадує дні на зеленому лузі.
Сумління тривожне і серце болить,
Не знає в печалі що можна змінить.
Аж чує хтось кличе. “Невже це мій Пан?
О, Пастирю добрий, мене Ти шукав?!
Тепер знову приймеш в отару Свою?
Я б дуже хотіла! Прости, я прошу.
Невже?! Я не чую слова карання!”
На руки узяв вівцю без вагання.
За мить — у родині, великій сім’ї,
Радіє, бо Пастир простив їй гріхи.
Заблудлі овечки, Той Пастир — Христос!
На що спокусившись блукати прийшлось?
Є Божа кошара, а є сатани.
“Заблудла овечко, де ти?! Де є ти?”
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Твои слезы - Олейниченко Максим Сергеевич «Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, по великой Своей милости возродивший нас воскресением Иисуса Христа из мертвых к упованию живому, 4 к наследству нетленному, чистому, неувядаемому, хранящемуся на небесах для вас, 5 силою Божиею через веру соблюдаемых ко спасению, готовому открыться в последнее время. 6 О сем радуйтесь, поскорбев теперь немного, если нужно, от различных искушений, 7 дабы испытанная вера ваша оказалась драгоценнее гибнущего, хотя и огнем испытываемого золота, к похвале и чести и славе в явление Иисуса Христа, 8 Которого, не видев, любите, и Которого доселе не видя, но веруя в Него, радуетесь радостью неизреченною и преславною, 9 достигая наконец верою вашею спасения душ»
1 Пет. 1: 3 – 9
