Якщо із горла пророста Чужий,
З`їдаючи цукерки і обгортки,
У дощ, у спеку, в ніч, коли сніжить,
І п`є чеснот артеріальні соки,
Коли він друга випхав у плече
І вивів на гостинець у Нікуди,
Зречись почвари. «Отче наш» – мечем –
Безжально зранюй пальці, впалі груди!
Не йди під Злості аспідний штандарт,
Не розруйновуй гнізд. Лети у церкву!
Чужий жаденний. Він мегаталант
Тобі пророчить, ложу, бутоньєрку…
Чужий – заїлий. Вишле в пунктик Зет
Кохану жінку, знівелює совість.
Він – Зла слуга, його апологет,
Що живиться усмак залізом крові,
Перевертає трумни потерчат,
Малює жабуринням, трощить міри.
В тобі Чужий – дрібнюнє павуча?
Є сутозлота зброя – щира Віра.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мое прозрение - Надежда Горбатюк "И когда выходили они из Иерихона, за Ним следовало множество народа. И вот, двое слепых, сидевшие у дороги, услышавши, что Иисус идет мимо, начали кричать: помилуй нас, Господи, Сын Давидов! Народ же заставлял их молчать; но они еще громче стали кричать: помилуй нас, Господи, Сын Давидов! Иисус, остановившись, подозвал их и сказал: чего вы хотите от Меня? Они говорят Ему: Господи! чтобы открылись глаза наши. Иисус же умилосердившись прикоснулся к глазам их;и тотчас прозрели глаза их, и они пошли за Ним." Ев. от Матфея гл.20 ст.29-34.
