Так, біль – це він, а не вона…
І річ не в тому, що то – мова…
Ніяких втом, лише умови,
Що не образа - то стіна
На згадку спільний водограй
Лишиш, і знову – до шпаківні,
Та я собі удам все рівно,
Що то був рай,… та що за рай?
Пашіє сонце у очах …
Я так молив, я так молився,
І злив, і сам на себе злився,
Лиш тінь тримаючи в руках.
Я в тебе душу переклав,
Але його! щоразу очі…
Я забуваю, що я хочу,
І хто мене в тобі тримав.
Я б загубився у очах
Твоїх, щоб вічно там лишитись,
Аби щораз промінням литись
До рук, що на твоїх плечах.
Прочитано 23702 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прощание - Татьяна Вяткина Это песня. Написана после того, как одна семья, оцень значимая для меня и моих друзей, уехала из нашего города. Один из моих друзей (он еще не покаялся (я думаю, это видно из текста)) очень переживал, ушел, как говорится, "в себя". Я попыталась передать его переживания... Но однако тут есть и позитив - это видно в последнем четверостишьи. Он - основной. Действительно, ведь как часто мы не ценим тех, кто с нами рядом...
