Анастасия Козлова,
Новосибирск, Россия
Пришла сюда, чтобы отдавать то, что имею и учиться тому, чего не знаю.
Спасибо!
Известна на сайте Стихи.ру под псевдонимом Кира Шагрон. сайт автора:личная страница
Прочитано 11398 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Красивая картина - красивое стихотворение! Комментарий автора: Спасибо за добрые слова, Светлана.
Храни Вас Господь!
Марина Н.
2007-11-06 05:58:18
Очень красиво изложена в стихах красота Аленушки.Спасибо. Комментарий автора: Спасибо, дорогая Марина, за неизменно доброе отношение к моим стихам.
Храни Вас Господь!
kirov
2009-06-03 07:17:10
mne ozhen nravitsya
kirov
2009-06-03 07:19:30
mne ozhen nravitsya
Батурин Евгений
2009-06-11 17:43:20
Мой безграничный восторг, божестнность восприятия автора глубины мысли великого художника, поставило знак равенства с великим творением поэтессы! Я ликую!!! Какая тонкость мышления! Браво!!!Анастасия!!!Вы гениальны!
Без названия - Наташа Дивак Это тоже произведения нашего брата Олега Анатольевича. Бог находит Свои таланты даже там, где процветают боль и смерть. Я не перестаю восхищаться моим Господом, за Его верность и любовь к грешному миру.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
