Как слезинки утренней росы,
Наполняют землю на рассвете,
Так любовь моя, что льется изнутри,
Пусть окутает тебя, как южный ветер.
И наполнят капельки дождя,
Твое сердце счастьем до избытка.
И увидишь в них нечаянно меня,
И на губы упадет твои улыбка.
Ты посмотришь с нежностью в глаза,
И тихонько с уст слетит благословенье.
Слышишь, ты ведь Богом мне дана,
И однажды Он развеет все сомненья.
Закружит нас вьюга, канитель.
И свой труд любви начнем мы вместе.
Мы пройдем дорогу нужд, скорбей,
Под победный гимн, и с радостною песней.
Прикоснусь к ладоням рук твоих,
И наполнятся глаза мои росою.
Мир как будто создан для двоих,
Он пропитан нашею любовью.
И однажды ты услышишь и поймешь,
Эти строки слов благословенья.
И хрусталики росы моей утрешь,
Нежною любовью откровенья.
Анатолий Бляшук,
Вышгород Украина
Слушаю метал..., предпочтительно BLACK, DEATH, DOOM & GOTHIC..., но исключительно христианские коллективы)) e-mail автора:Revival_t@ukr.net сайт автора:личная страница
Прочитано 10056 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
